Останнім часом, ситуація навколо ситуації з мешканцями гуртожитку, що знаходиться на вул. Заболотного, 132 у Києві набула широкого розголосу у ЗМІ. Не є новиною і той факт, що мешканці гуртожитків є однією із найбільш соціально незахищених верств населення, права на житло яких закріплені Конституцією України, але постійно ігноруються в реальному житті. Особливо, якщо на гуртожиток «покладе око», якийсь впливовий бізнесмен чи посадовець.

Але цей гуртожиток, навіть на такому загальному фоні безправності – є унікальним. Адже в столиці країни, яка вважає себе європейською, ось уже кілька років люди живуть без опалення, електрики, газу і водопостачання. Більше того, гуртожиток крали вже кілька разів і тепер нові власники через суд виганяють мешканців на вулицю.

А почалось все з того, що в 2004 р. тодішній керівник Державного управління справами (ДУС), видав розпорядження про відчуження (продаж) даного гуртожитку. Причому, поза процедурами приватизації, хоча, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», продаж (відчуження) об’єктів нерухомості державної власності має відбуватись лише в порядку приватизації. Продаж гуртожитку без участі Фонду державного майна і не на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна», дозволив шахраям суттєво зекономити - нерухомість була продана по ціні – 850 грн. за кв.м. (приблизно 170 дол. США). Що було в 8-10 раз нижче існуючої на той час ринкової вартості квадратного метра такої ж нерухомості.

На той час в гуртожитку був і газ і опалення, і електрика - будівля була у нормальному стані. Оборудка з гуртожитком була настільки відверто незаконною, що після того, як екс-голова ДУС І. Бакай був усунутий від влади і втік за кордон, прокуратура Голосіївського району Києва подала позов (в інтересах держави в особі Національного комплексу «Експоцентр України») про скасування цієї оборудки і успішно його виграла. Господарський суд Києва скасував незаконний наказ І. Бакая. Це рішення було залишене в силі судами всіх вищестоящих інстанцій, в тому числі Вищим Господарським судом та Верховним судом України. 

Здавалось би, можна було радіти, що справедливість поновлена, а державі буде повернуто вкрадений за копійки гуртожиток? Проте, з 2006 року гуртожитком зацікавився наступник І. Бакая, на посаді керівника Державного Управління справами І. Тарасюк, і почались творитись феноменальні речі. А саме: раптово знайшовся такий собі суддя Господарського суду міста Києва В. В. Сулім, який поновив розгляд справи «за нововиявленими обставинами».  

Цією обставиною виявилось те, що новий власник гуртожитку - страхова компанія «Фенікс» - не знала про Указ Кучми, яким Державному Управлінню справами було дозволено продавати державне майно.  І хоча незнання нормативно-правового акту не може бути нововиявленою обставиною взагалі, а Указ Президента не є законом, а тому не може регулювати питання відчуження державної власності, суддя В. Сулім «переглянув» прийняті раніше судові рішення і всупереч позиції Вищого господарського та Верховного суду «подарував» гуртожиток новим власникам. Більш того, невдовзі той же В. Сулім, судовим рішенням «уклав» договір купівлі-продажу та змусив БТІ його зареєструвати (всі позови стосовно цього гуртожитку надалі «випадково» розписувались виключно на суддю В. Суліму).  

Змінилась і позиція керівника НК «Експоцентр України», який до цього активно вимагав повернення гуртожитку. Тепер він відмовився навіть оскаржувати рішення судді В. Суліма. На жаль, відмовилась від позову і Голосіївська прокуратура.  Мешканці гуртожитку довго не могли зрозуміти природу таких феноменальних змін і дізнались про них лише під час судових засідань: представник теперішнього власника дуже наполягав на чим швидшому розгляді справи, повідомивши, що у них вже укладений договір з «Миронівським хлібокомбінатом» на передачу останньому цього гуртожитку в оренду. І вони вже давно мали його передати.  

Лише після цього стало зрозуміло, хто той могутній, якого так слухаються судді та прокуратура. Ним виявився один із головних власників вказаного підприємства, екс-керівник Державного управління справами та голова виборчого штабу екс-президента В. Ющенка на виборах 2010 р. - Ігор Тарасюк. (суддя В. Сулім невдовзі після свого рішення на користь власника, Указом президента Ющенка «пішов на підвищення» - був призначений суддею Апеляційного господарського суду Києва). Дана оборудка з гуртожитком стала справжньою трагедією для його мешканців. Власники, діючи спільно з НК «Експоцентр України» та за підтримки Державного Управління справами, почали активно виживати мешканців із гуртожитку: людям відключили опалення, електро, водо та газопостачання.

П’ятьом  мешканцям, які пропрацювали на підприємстві по 20 з лишнім років, запропонували переселитись до готелю на проспекті 40-річчя Жовтня, 101, але лише на час роботи в НК «Експоцентр України». Причому, в кімнати, де вже проживали інші люди.  Відомо, що готелі не відноситься до житлового фонду і з них людей можуть виселити в будь який час. Проживання в них не дає людям права ні на реєстрацію їх місця проживання, ні на закріплення за ними житлової площі. А таке пропонувалось лише 5-ти особам, і лише на час їх роботи в «Експоцентрі». Членам же їхніх сімей, які також прожили в цьому гуртожитку багато років (включаючи неповнолітніх дітей і онуків, які тут народились, і не мають і ніколи не мали іншого житла, було запропоновано виселитись із гуртожитку без надання їм іншого житла. Тобто, стати бомжами. 

Слід зазначити, що судові рішення приймались в той час, коли Ігор Тарасюк був однією з найвпливовіших осіб у державі (керівником державного управління справами та головою виборчого штабу тодішнього Президента В. Ющенка), а тому «незалежні» суди прийняли рішення, що майнові інтереси приватних власників гуртожитку по вулиці Заболотного, 132, мають бути вирішені за рахунок державного підприємства НК «Експоцентр України».  А позавчора,  нажаль сталось те, що інакше як геноцидом назвати не можна.

В цей день, скориставшись тим, що всі мешканці були на вулиці (свято трійці), власник змінив охорону, нагнав пару десятків здоровенних охоронців кримінальної зовнішності, які просто не пустили їх з дітьми назад в приміщення – так мешканці стали бомжами і ночували на вулиці в чому були.  Таке витворяли лише фашисти під час війни. Трагічна доля мешканців гуртожитку по вулиці Заболотного, 132 в м. Києві – є лише одним із прикладів, можливо, одним із найгостріших беззаконня злодійкуватої влади, коли спочатку розікрали державні гуртожитки, а тепер масово викидають з них людей, за активної підтримки «комерційних» суддів України.