|
Як відомо, злочинність існує в будь якій країні, проте, навіть її досить високий рівень, не представляє загрози для суспільства в цілому, якщо все ж злочинність та правоохоронні органи залишаються – по різні боки барикад. В цьому випадку існує бодай якась ймовірність того, що громадянин чи юридична особа знайдуть захист від злочинців у держави.
Проте, зовсім інша справа, коли злочинність та правоохоронні органи «зливаються» і стають одним цілим – тоді захисту ніде шукати, адже злочинець і прокурор (суддя, міліціонер) – це члени одного об’єднаного гангстерського «співтовариства», метою діяльності якого є – «бабло будь якою ціною»! В таких умовах злочин – охороняється законом, а «беспрєдєл» стає нормою життя. В свою чергу, країна, в якій правоохоронні органи стали частиною злочинного світу - приречена бути «гондурасом» та поступово деградувати і вимирати.
На жаль, Україна все більше набуває ознак класичного «гондурасу». Звичайно, рівень корупції в правоохоронних органах України і раніше був досить високий, проте в останні роки, вони остаточно перетворились на класичні закінчені організовані злочинні угрупування. Особливого успіху на шляху перетворення в ОЗУ досягла прокуратура України, що обумовлено як об’єктивними факторами (це, по суті єдиний орган, який контролює всіх, але непідконтрольний нікому) так і суб’єктивними факторами, а саме - специфічним суб’єктивним «розумінням» Генеральним прокурором та деякими його заступниками права та суспільної функції і призначення прокуратури, як – виключно машини по зароблянню бабла.
В результаті цього перетворення, Генеральна прокуратура України все частіше стає «дєвочкой по визову», що обслуговує рекетирів та інших «джентльменів удачі», причому уже навіть ніхто і не намагається дотримуватись хоча б зовнішніх «процесуальних пристойностей».Проте, я не очікував, що в рекетирський бізнес підпряжеться особисто САМ Генеральний прокурор (ну хоча б уже як завше – чужими руками), але ні, не побрезгував особисто. І сам, власною персоною ВІДКРИТО став на сторону приватної фірми (не державного органу і навіть не державного підприємства), що здійснює рейдерську атаку на іншу приватну фірму, до того ж яка належить іноземному інвестору.Автор не збирається аналізувати судовий спір між двома приватними підприємствами, це справа суду, який уже декілька раз розглядав їх спір і не лише Вищий Господарський суд України, але й Верховний суд України двічі визнавали правоту не за рейдерами, а за фірмою, яку рейдери атакують.
Якщо хтось має вільний час та натхнення і якщо йому це цікаво з професійної точки зору (скоріш це стосується юристів), то він може ознайомитись із відповідними рішеннями вищих судових інстанцій України, по даній справі.Постанова Вищого Господарського суду України від 16 січня 2007 року (яку оспорює генпрокурор):
http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:2393238892662618::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10000432611%2CB1C590A802EEEDD4285C1EB50F834286
Постанова Вищого Господарського суду України від 12 червня 2008 року:
http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:2:1720360588867224::NO::P2_DC_ID,P2_DC_HASH:10002501943%2C7C0C93239BB42FC7AEF2463E3B2D7B86
Рішення Верховного суду України від 19 травня 2009 року:
http://etolog.narod.ru/img060.jpg
http://etolog.narod.ru/img061.jpg
http://etolog.narod.ru/img062.jpg
http://etolog.narod.ru/img063.jpg
http://etolog.narod.ru/img064.jpg
http://etolog.narod.ru/img065.jpg
Проте, вказаний спір не є предметом даної статті, її предметом є зовсім інше, а саме відкрита, нічим не прихована участь Генерального прокурора на боці однієї із ПРИВАТНИХ структур, у спорі з іншою приватною структурою.
Не досягнувши успіху у судах та з тріском програвши їх (адже по справі Верховний суд прийняв остаточне рішення, що не підлягає оскарженню), рейдери пішли «українським шляхом» та звернулись до вииисокопосадовців Генеральної прокуратури, які і підсунули Генеральному прокурору О. Медведьку (дуже хотілось би надіятись, що Олександр Іванович все ж не в «долі» і що йому «лише підсунули») унікально протиправний документ, який інакше чим шедевром «корупційної творчості» та «зловживання службовим становищем з перевищенням повноважень» назвати не можна.
Цей «Шедевр» корупції та безграмотності називається – Касаційне подання Генерального прокурора і ознайомитись з цим «нєтлєнним творінням» можна тут - http://etolog.narod.ru/File0013.PDF
Уважний читач зауважить, а що – хіба Генпрокурор не може звертатись із касаційними скаргами до Верховного суду?Може, але виключно за захистом державних інтересів або громадян! Але аж ніяк не «підпрягатись» адвокатом приватної фірми, яка не є ні громадянином ні органом державної влади ні навіть державним підприємством.
Частиною другою статті 121 Конституції України встановлено, що на прокуратуру України покладається – «представництво інтересів ГРОМАДЯНИНА або ДЕРЖАВИ в суді у випадках, визначених законом.Аналогічна норма конкретизована в статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в якій зазначено, що - представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
В даній статті конкретизовано і те, за яких умов прокурор може представляти інтереси громадян – «підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.
І нарешті, зазначені положення встановлені і Господарським процесуальним кодексом України, ст.. 29 якого встановлено, що – «Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів ГРОМАДЯНИНА або ДЕРЖАВИ.
Законодавець недаремно обмежив право прокуратури втручатись у господарські судові справи лише виключно за захистом державних інтересів (коли стороною у судовій справі є державний орган, установа чи хоча б державне підприємство) або громадян (якщо вони за станом здоров’я, віком чи через бідність не здатні представляти самостійно свої інтереси), бо в інакшому випадку, через «приватний інтерес» та «приватний стимул» прокурори стали б основними «приватними адвокатами» приватних фірм у їх розборах в судах і тоді б навіть теперішня тотальна корупція здалась би дитячим плачем у порівнянні з тією вакханалією корупції, яка б тоді розпочалась. Я вже не кажу про те, що «без хліба» залишились би приватні адвокати, який витіснили б «приватні прокурори».
І саме з усвідомлення цього, законодавець, як в Конституції, як в законі України «Про прокуратуру» так і в нормах процесуального законодавства заборонив прокурорам брати «приватні замовлення» на судовий захист приватних фірм у судах та втручатись у судові розбірки приватних структур.
Ця заборона випливає із статі 19 Конституції України, якою встановлено, що – «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»В даній нормі Конституції сформульований один із наріжних принципів правової демократичної держави, сформульований ще в епоху становлення перших європейських демократій, який гласить – що громадянину можна все, що не заборонено законом, а державі (її органам та посадовим особам) лише те, що їм законом прямо дозволено.
Враховуючи, що ст.. 121 Конституції, ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.. 29 ГПК України не дозволяють прокурорам вступати у розгляд судових справ де сторонами є виключно приватні фірми, а не державні підприємства чи установи, та враховуючи положення ст.. 19 Конституції України, слід зробити невтішний висновок, що посадова особа, Генеральний прокурор України, громадянин О. І. Медведько перевищив свої службові повноваження та діючи в інтересах приватної фірми намагається всупереч чинному законодавству втрутитись в судовий спір двох приватних фірм, на стороні однієї з них!
«Стєснітєльно» намагаючись виправдати свою «адвокатську діяльність» на користь приватної фірми, пан О. Медведько у своїй касаційні скарзі щось «пробурмотів» що необхідність його вступу у дану господарську судову справу обумовлена якоюсь кримінальною справою, яку 16.07.2009 року порушила прокуратура Голосіївського району м. Києва (і яка є складовою рейдерської оборудки).
Проте, хотілось би запитати у Олександра Івановича, - а яким чином оскаржене ним рішення Вищого Господарського суду перешкоджає розслідуванню даної кримінальної справи (по якій ще навіть немає обвинувачувального вироку і чи буде воно) і результат якої, в будь якому разі вплине виключно на майнові права приватних фірм, але аж ніяк не держави.
Так в чому все ж таки конкретно полягає порушення державного інтересу, а, Олександре Івановичу?Ні, якщо у шановного Генерального прокурора державний інтерес асоціюється із «пенсійним накопичувальним вкладом», десь у тихому і спокійному офшорі, то воно конєшно, позичивши очі у сірка та ковиряючись у носі, можна приватний інтерес приватної фірми спутати з державним і «не користі раді», а суто «по нєвєданію» - на всю катушку використати потужну машину генпрокуратури у приватних розборах, ставши адвокатом однієї із сторін.
Проте, Олександр Іванович не дуже то і намагається довести, що він захищає саме державний інтерес (бо ніде його взяти), натомість, щоб обґрунтувати свій вступ у справу, він зайнявся «законотворчою діяльністю», бо виявляється його вступ у справу (як написано у касаційному поданні) обумовлений необхідністю - забезпечення дотримання прав та законних інтересів держави, фізичних і ЮРИДИЧНИХ осіб.Олександре Івановичу, а з якого це пальця Ви висосали юридичних осіб?
В ст.. 121 Конституції, ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.. 29 ГПК України зазначені вичерпні підстави вступу прокурора у справу – захист державних інтересів та інтересів громадян, про захист юридичних осіб, приватної форми власності, там щось не згадується. Та й про право прокурорів «підробляти» приватними адвокатами у приватних фірм там також начебто мова не йдеться. А може у Вас диплом юриста «колумбійського університету»?
Ну і насамкінець, нажаль, Олександр Іванович не соромиться і відвертої неправди. У своєму касаційному поданні він пише, що Генеральний прокурор дізнався про незаконність постановлених рішень лише 02.09.2009 року, але це не відповідає дійсності так як ТОВ «Будсервіскомплект» ще в 2008 році зверталась до Генпрокуратури із скаргами щодо спроб рейдерського захоплення її майна, з допомогою вищевказаних судових позовів. Таким чином, генпрокуратура ще в 2008 році знала про те, що Вищим Господарським судом України 16.01.2007 року було прийняте відповідне рішення, але брехати доводиться, бо як інакше «обґрунтувати» клопотання про поновлення давно пропущених процесуальних строків.Такі дії громадянина Медведька О. І., на мою думку», містять ознаки суспільно небезпечних діянь, за які передбачена відповідальність, відповідно до ст.. 365 КК України «Перевищення влади, або службових повноважень», а можливо і ст. 364 КК України «Зловживання владою, або службовим становищем».
Звичайно, цілком можливо, що Олександру Івановичу дане касаційне подання підсунув один із його заступників (по слухам там «шурчить» один із його заступників з «донецькими корнями»), в цьому разі Олександру Івановичу слід розібратись у справі та подумати, - а чи потрібен йому такий заступник, який так грубо підставляє його під кримінальний кодекс.
Ні, ну добре, що поки що Олександр Іванович Генеральний прокурор і караючий меч правосуддя навряд чи дотягнеться до нього сьогодні, але то ж сьогодні, а часи міняються, влада міняється, і вічним «Генеральним» ще ніхто не був, тим паче, що бажаючих скоротити цей термін завше вистачає, то може Олександру Івановичу (звичайно якщо він «не в тємі» і «шедевр йому лише підсунули» подумати – чи варто підставлятись за не свої «прокурорські заробітки»?
Прошу вважати дану статтю офіційним зверненням до Генерального прокурора України Медведька О. І., з проханням перевірити викладені у ній факти та, у випадку виявлення ознак кримінального злочину чи корупційних діянь, прийняти відповідне рішення.
|
Сколько это может продолжаться?
Сколько денег на этом зарабатывают в аппарате ген. прокурора?
Сколько миллионов человек должны активно возмутиться, чтобы Медведько и Ко хотя бы стыдно стало?