Фото: Макс Левин

За стратегію розвитку Києва ще не сказав «добре» слово тільки дуже лінькуватий або абсолютно байдужий. Найбільш детальний аналіз дав на сторінках «Української правди- Київ» Ярослав Медвідь, який написав, що: «Стратегія для Києва-2025 виглядає як гола претензія на безпрецедентне за масштабами освоєння десятків мільярдів євро протягом найближчих 15 років.» В принципі, на погляд будь-якої людини, що не втратила ще здатність до здорового мислення та аналітики, так воно і виглядає.

Інші коментатори стратегії висловлюються ще коротше: «Набір декларацій!». Тобто усім вже ясно – документ явно підпадає під кваліфікацію «непотріб».

Але непотріб виставлено на громадське обговорення. Тобто, треба щось робити. Недавно у Головному управлінні екології та охорони природних ресурсів відбулось перше громадське обговорення проекту Стратегії розвитку Києва до 2025, підсумком якого стало створення робочої групи з екологізації Стратегії розвитку Києва до 2025 року та формування екологічної політики міста в цілому.

Питання перше – як можна екологізувати непотріб? Ну, хіба що пустити його на вторинну переробку. Тоді питання друге: для чого його треба «екологізувати»?

Але детальніше. Що пропонує нам робоча група, до якої увійшли фахівці з КМДА, представники громадських організацій, і Партії зелених України ( в особі голови ПЗУ – Дениса Москаля, що зараз є і, головою постійної комісії Київради з питань екологічної політики). А пропонують нам те, що новостворена робоча група «вдосконалить проекти Стратегії розвитку Києва до 2025 року та Екологічної політики міста Києва до 2025 року, щоб передбачити заходи із запобігання кліматичним змінам, пов’язаними зі щорічним збільшенням обсягів викидів вуглекислого газу.» Ну і, в принципі, поки що все… Скажімо так, навіть включно з пропозицією впровадження в життя альтернативних джерел енергії – небагато. А глобальність рішення «запобігання кліматичним змінам» - аж напружує. Напевно, злива , що пронеслась над столицею 9 липня 2011 року і спричинила провалля на вулиці Олени Теліги, нажахала фахівців з КМДА до того, що вони звернули увагу на світові процеси.

Та є ще одне питання: що робити з Києвом, аби місто було і збережене, і стало на один рівень з європейськими столицями, та ще і увійшло в світовий тренд «екологічності» з чистим усміхненим обличчям?

Виявляється, не треба винаходити велосипед, на ньому потрібно їздити. Адже в саме в той час, коли робоча група виносила вердикт, в фейсбуці меткі люди, що теж переймаються проблемами Києва вже нарили купу матеріалів. Дякуючи дорогим друзям автор може натякнути в яку сторону треба дивитись в розробці найбільш екологічної стратегії. Так, це те, що в принципі, майже всі екологи знають та багато про це чули, читали і писали. Сталий розвиток. Сталий розвиток територій. Далеко ходити не треба, є пречудові ресурси, для яких не потрібно навіть знання європейських мов. Вже все перекладено та опубліковано на мові північних сусідів. Так що великих зусиль, щоб подивитися «матчастину» і прикладати не треба.

Ну от, зацитуємо, так би мовити, «ази»:

Сталий розвиток територій -таке розуміння характерне для європейської бізнес-спільноти, яка в ХХ столітті формулює це поняття . Близько 20-10 років тому наріжним каменем сталості стає екологія, тобто раціональне використання природних ресурсів і зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Ось якийсь усереднений звід ключових аспектів, з яких складається сталий розвиток територій:

1. У нових населених пунктах або кварталах міст створюється гуманна поверховість (не вище 5 поверхів), планувальні рішення враховують створення зручної транспортної інфраструктури, комфортну доступність адміністративно-ділових і торгових центрів, соціальних установ;

2. Забудова ведеться за принципом чарунок, тобто створюються зелені двори, дитячі майданчики;

3. При створенні транспортної інфраструктури перевага віддається найбільш прийнятному з екологічної точки зору транспорту (тролейбуси, трамваї, фунікулери, надземні і наземні електропоїзди і т.д.);

4. Виконується реалістичний розрахунок паркувальних місць поблизу житлових масивів та адміністративно-ділових центрів в прив'язці до демографічного та економічного розвитку регіону;

5. Велика увага приділяється благоустрою територій, тобто створюються штучні водойми (де є можливість), парки, алеї, облаштовуються набережні тощо;

6. Розраховується функціональне призначення кожного кварталу, з урахуванням демографічних перспектив, регіональної економічної специфіки (наприклад, промислові підприємства створюються з урахуванням рози вітрів та інших факторів) і навіть макроекономічної реальності;

7. При створенні інженерної інфраструктури враховується використання локальних або квартальних джерел відновлюваної енергії,

8. Закладається можливість використання внутрішньобудинкових енергозберігаючих технологій (пристрої для забезпечення природної вентиляції та освітлення) в прив'язці до можливостей регіональної енергосистеми;

9. Створюється ефективна система водопостачання та водовідведення (каналізування з максимальною очищенням перед скиданням у водойми) в комплексі з локальними системами рециркуляції використаної води, очищення так званих «сірих» вод, тобто використаних у господарських цілях, лівневок та ін.;

10. Створюється система роздільного збору твердих побутових відходів, максимальної рециркуляції вторсировини, опрацьовуються зручні для населення схеми з компостування нетвердих побутових відходів;

11. Архітектурний вигляд будинків узгоджується з особливостями місцевого ландшафту, з наявними національними архітектурними традиціями.

Це усереднене розуміння заходів щодо забезпечення сталого розвитку територій, тому що в кожній країні, більш того, в кожному окремо взятому регіоні є різного роду нюанси, які треба враховувати.

Наприклад, у ряді древніх російських міст, таких як Псков, Великий Новгород склався радіальний принцип забудови з низькою поверховістю і раціональної концентрацією ключових культових і адміністративних будівель у центрі - виправданий і грамотний зі всіх точок зору, тому немає ніякої потреби експериментувати і міняти сформований принцип розвитку таких міст.

Очевидною бачиться неприйнятність лінійної архітектури Ле Корбюзье, за проектом якого (1933г.) в Москві був побудований Будинок Центросюза (сьогодні Центральне статистичне управління на вул. Кірова), розрахований на 3,5 тис. співробітників. Потім у багатьох містах почали будувати гігантські адміністративні і житлові комплекси, що пригнічують людину своєю масштабністю і дає стійке відчуття дискомфорту.

В Європі, Канаді та США існує маса прикладів сучасного бачення сталого розвитку територій. …»

Приклади успішного функціонування територій сталого розвитку в світі те ж є. Треба тільки поцікавитись. Тобто є від чого відштовхнутися при великому бажанні. Але чомусь навіть словосполучення «сталий розвиток» в усій історії як із стратегією, так і з «екологізацією» стратегії не видно і не чутно. 

Можна зрозуміти голову постійної комісії Київради з питань екологічної політики – він в «енвайронментальному» русі рівно з 25 травня 2011 року, то ж може і не знати. Чому поважні громадські організації, що були присутні на обговоренні випустили з уваги цей момент – сталого розвитку – цікаво. Але те ж - зрозуміло. Навряд чи хтось зараз захоче морочити собі голову переробляючи витвір КМДА, в який було вкладено певні бюджетні кошти. Хто «натворив» - той нехай і переробляє.

Але якщо комусь вже дуже закортить, то можна підказати: фейсбук вам в поміч, добрі люди. І преподобний Google іже з ним.

Радміла Корж, Всеукраїнське бюро розслідувань з питань екологічної безпеки, надзвичайни х ситуацій та боротьби з наркоманією.