Друк
PDF
20
вересня
2011

Теорія брехні

Гасло «багаті заплатять за бідних», з яким біло-сині олігархи перемогли олігархів помаранчевих, насправді виявилось звичайним рекламним трюком. Наступ на права незахищених верств громадян, розпочатий з пенсійної реформи, продовжився за допомогою закону під цинічною назвою “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Хоча правильніше його назвати – про відсутність будь-яких гарантій і маніпуляцію пільгами. А також про боягузтво влади зізнатися в цьому прямо…

За словами лідера українських комуністів Петра Симоненка, згаданий документ свідчить про неспроможність влади забезпечити виконання соціальних зобов’язань держави перед своїми громадянами і тих обіцянок, які давалися людям на виборах. Влада не заперечує. Навпаки.

За кілька днів до появи відповідного законопроекту в парламенті, віце-прем’єр та міністр «антисоціальної політики» Сергій Тігіпко провів спеціальну прес-конференція, на якій майже годину бідкався, що задоволення судових позовів щодо гарантованих законом виплат інвалідам-чорнобильцям призведе до втрати більше 9 млрд. грн. А діти війни розорили бюджет на 5,6 млрд. грн. Загалом всі соціальні обіцянки кількох урядів складають майже 160 млрд. грн. І їх неможливо виконати.

Спочатку журналісти не зрозуміли, куди хилить Тігіпко. Проте за кілька днів все стало на свої місця. Справа в тім, що напередодні канікул парламентарії відхилили урядовий проект № 7562 під назвою «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду». Натомість раптово сплив інший проект з аналогічною назвою, запропонований регіоналом Валерієм Бондиком. І почався театр абсурду у стилі Кафки.

Згідно з пояснювальною запискою до обох законопроектів, каталізатором їхнього виникнення стало рішення Європейського суду у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року. Виявляється громадянин Іванов через Європейський суд примудрився зобов’язати Україну до 15 січня 2011 року «забезпечити впровадження ефективного законодавчого механізму, який зробив би неможливим невиконання рішень національних судів». Насамперед, пов’язаних з пільгами, які гарантуються відповідними законами, але не забезпечені бюджетним фінансуванням.

Дійсно, вже кілька років поспіль чорнобильці, інваліди, діти війни, військові та ін. виграють судові позови проти держави, в яких вимагають надання їм пільг та виплат, гарантованих законами. Проте реально отримати гроші вони не можуть, оскільки в бюджеті їх катма, а судові виконавці нічого вдіяти з цим не можуть.

Хоча законодавчо встановлена кримінальна відповідальність за невиконання рішень суду, влади це не стосується. Уряд перманентно скаржиться на тяжке матеріальне становище і відсутність грошей. Бюджетних ресурсів вистачає хіба що на вертолітні майданчики, придбання дорогих автомобілів для органів влади і закордонні відрядження посадовців. А офіційно оголосити мораторій на виплату незабезпечених пільг сміливості не вистачає. Тому пільги відсікають нишком, сором’язливо та завуальовано.

Так, у липні 2011 року вийшла постанова уряду "Про встановлення розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Майже непомітно для громадськості, 30-відсоткову надбавку від прожиткового мінімуму дітям війни (240 грн.) замінили на доплату до пенсії, яка з 1 грудня 2012 року складатиме аж 49,8 грн. Від цієї поправки постраждають 4,4 млн. осіб.

Але цього уряду здалось недостатньо. Під виглядом виконання рішення Європейського суду у справі громадянина Іванова, він намагається тихенько скасувати 17 законодавчих актів, що стосуються не тільки малозабезпечених верств населення, але й пожежників, працівників культури, міліції та прокуратури, яким переглядають 50-відсоткову знижку з оплати житла та комунальних послуг. Проте найбільших втрат зазнали чорнобильці усіх категорій. Вони втрачають санаторно-курортне лікування, доплати, надбавки, словом – усе, що мали.

Що цікаво, всі ці непопулярні заходи влада незграбно ховає в тексті закону, який жодного стосунку до пільг не має. На думку відомого адвоката Олександра Дядюка, уряду здається, ніби він винайшов спосіб гібридизації будь-якого закону з відверто антиконституційними нормами, що порушують права громадян. І таким чином може крок за кроком позбавляти населення пільг.

Ми попросили Олександра Дядюка дати фахову юридичну оцінку закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Слід зазначити, що у цьому законі, як і в ряді інших законів, прийнятих в останній час, нині діючим складом Верховної Ради (наприклад законі України «Про судоустрій і статус суддів» весь головний смисл зосереджено не в основних нормах закону, а в так званих «Прикінцевих і перехідних положеннях», в яких і міститься левова частка тексту закону і норм, що вносяться, але вносяться вони в інші законодавчі акти. Відтак, норми основної частини закону можуть бути досить конструктивні і прийнятні, а от ті зміни, що «під шумок» внесли в інші закони, можуть не лише суттєво порушувати права громадян, але й бути відверто антиконституційними.

Саме так сталось і в цьому випадку. Ряд норм основної частини даного закону дійсно покращують (роблять більш визначеними) механізми, виконання судових рішень, відповідачами (боржниками), за якими є державні органи, державні підприємства, установи, організації, юридичні особи, примусова реалізація майна яких заборонена законодавством.

Проте, справжня суть і ціль цього закону прихована у «Перехідних та прикінцевих положеннях», і прийнятий він насправді не з метою виконання судових рішень, а з метою передати всі повноваження зі встановлення пільг – Кабінету міністрів.

Практично весь зміст «Перехідних та прикінцевих положень цього закону» (а вони займають левову частку тексту закону), зводиться до одного – передати Кабінету міністрів повноваження по встановленню порядку і, головне, розмірів пільг і компенсацій, які надані громадянам рядом законів і які раніше визначались законами України, тобто – Верховною Радою.

Значні зміни вносяться до закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, наприклад, у статтю 20 вносяться зміни, згідно яких порядок і розміри компенсацій за санаторно-курортне лікування та щодо великого переліку інших пільг і компенсацій будуть тепер визначатись виключно Кабміном.

Аналогічні зміни вводяться практично у всі норми вищезазначеного «чорнобильського» закону, які стосуються порядку і розмірів надання компенсацій і пільг.

Також Кабміну передаються повноваження щодо встановлення розмірів і порядку надання пільг згідно із законами України «“Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про соціальний захист дітей війни” та щодо пільг, які надаються рядом інших законів.

Тобто, ті розміри і умови їхнього надання, які раніше встановлювались і гарантувались законом, тепер буде встановлювати на свій розсуд Кабмін. Формально, начебто Верховна Рада їх і не скасувала (на чому дуже активно наголошують представники провладної більшості в парламенті), проте, тепер Кабмін, з формальної точки зору, матиме право встановити розмір цих пільг (які йому передані), хоч в розмірі 1 гривні.

Вказані норми закону, що вводяться, суперечать положенням ст.. 22 Конституції України, якою встановлено, що - “При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.

Адже, якщо Кабмін зменшить розмір пільг, який раніше був встановлений законом, або обмежить можливості їхнього отримання, то буде допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На неприпустимість і антиконституційність таких норм, неодноразово вказував у своїх рішеннях Конституційний суд України.

Слід зазначити, що закон містить і дуже потенційно небезпечні норми, при зловживанні якими державі можуть бути заподіяні збитки у особливо великих розмірах, а саме норми про те, що тепер за рахунок бюджету можуть здійснюватись стягнення за рішеннями судів, де відповідачами була не держава чи її органи влади, а державні підприємства.

Мало того, що такі положення цього закону суперечать ст. 75 Господарського кодексу України, згідно з якою - держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами (винятком, за яким держава відповідає за зобов‘язаннями державного підприємства, є казенне підприємство).

Тепер можливі навіть злочинні схеми, при яких державні підприємства штучно вганятимуться у борги та штрафні санкції, а стягнення за ці борги, за рішеннями судів, покриватимуться за рахунок бюджету - і це можуть бути колосальні суми.

І насамкінець слід погодитись з позицією Головного науково-експертного управління, яке у своєму висновку прямо вказало, що навіть назва закону не відповідає змісту, оскільки закон насправді не містить додаткових гарантій, а лише встановлює певний окремий, відмінний від порядку встановленого Законом України «Про виконавче провадження», порядок виконання судових рішень за якими боржниками визнаються держава, її органи та державні підприємства.

Це вже не кажучи, про ті норми «Прикінцевих та перехідних положень», які взагалі до виконання рішень судів не мають жодного відношення, а лише передають Кабміну повноваження встановлювати розміри і порядок надання значної кількості пільг та соціальних гарантій, які раніше встановлювались лише законами”.

P.S. Тема пільг є однією з найскладніших у суспільстві - як юридично, так і політично. І деякі пільги, можливо, треба скасовувати. Наприклад, пільги з оплати житла високооплачуваним категоріям держслужбовців – працівникам судів, прокуратури, міліцейськім генералам. Вони їм дійсно ні до чого. Але залишити для рядових пожежників та міліціонерів, у яких зарплати просто смішні. Чи позбавити депутатів та чиновників пільгових путівок і матеріальної допомоги на відпочинок. Не такі вже бідні ці парламентарії, щоб не могли оплатити собі тиждень на морі. Але не залишати без путівок чорнобильців, які втратили здоров’я на ліквідації аварії.

Проте олігархічна влада чи то боїться, чи то лінується виносити проблему пільг на громадське обговорення і коригувати законодавство таким чином, щоб бідні не постраждали. Звичайно, це набагато складніший шлях, ніж ховати антисоціальні норми в законі, який формально стосується зовсім іншої сфери – виконання судових рішень. Втім, неможливо вічно ховати голову в пісок та вдавати з себе страусів. Гра в теорію брехні може закінчитися практикою соціальних вибухів. Як відомо, люди виходять на вулицю тоді, коли їм вже нічого втрачати, або, коли в них забирають останню надію на справедливість…

Голос UA

Автор: Галина Акімова, "Голос UA"

Joomla 1.6 Template
Joomla 1.6 Template
Russian English French German Italian Portuguese Spanish Ukrainian